Я не бачив листочків, а чув лише їх шум. І для мене вони існували лише в якості шуму…
Хоча у кожного з цих листочків є якесь своє окреме буття.
А хто чує мій шум?
А ці мої слова і є цей шум?
Для кого?
Хто його чує і сприймає його як форму мого буття.
І що з тим моїм буттям, яке не супроводжувалося шумом?
І коли жовтий листочок вже лежить на землі, то в чому його буття?
Який дивовижний феномен — буття душі. Ніхто і ніколи не зможе відчути те, що відчуваю я. Саме так, як це відчуваю я.
А може всі однаково відчувають? І моя унікальність — це лише ілюзія? Мені завжди хотілося вийти за межі свого суб’єктивного. За межі своєї душі.
Коли пальці моєї коханої рухаються так само як мої, мені здається, що вона відчуває теж саме, що і я. І це дуже солодке відчуття.
Співзвучності.
І хочеться думати, що вона так само зараз радіє цій співзвучності.
Пройде не дуже багато часу, коли моя душа розчиниться у просторі і зникне…
Яким він буде?
Той світ, де шумлять інші листочки?
______________
Перевод
Я не видел листочков, а слышал только их шум. И для меня они существовали только в качестве шума…
Хотя у каждого из этих листиков есть какое-то свое отдельное бытие.
А кто слышит мой шум?
А эти слова мои и есть этот шум?
Для кого?
Слышащий и воспринимающий его как форму моего бытия.
И что с тем моим бытием, которое не сопровождалось шумом?
И когда желтый листик уже лежит на земле, то в чем его бытие?
Какой удивительный феномен – бытие души. Никто и никогда не сможет ощутить то, что чувствую я. Именно так, как я это чувствую.
А может, все одинаково чувствуют? И моя уникальность – это только иллюзия? Мне всегда хотелось выйти за пределы своего субъективного. За пределы своей души.
Когда пальцы моей любимой двигаются так же, как мои, мне кажется, что она чувствует то же, что и я. И это очень сладостное чувство.
Созвучность.
И хочется думать, что она так же сейчас радуется этой созвучности.
Пройдет не очень много времени, когда моя душа растворится в пространстве и исчезнет.
Каким он будет?
Мир, где шумят другие листочки?
Свежие комментарии